Те, що сталося на моїх очах , потрясло мене до глибини душі. 6 березня у гральному автоматі «юрта» по вулиці Гришина грав п’яний громадянин Віктор П. Попросився погратися на вулиці мій 5-річний син Артур. Через якусь мить я побачило, як цей чоловік тріпав а потім копнув ногою сина. Як потім виявилося, граючись дитина назвала гравця «дядя муравей». Нам довелося звертатися до лікарів. Фізична травма минула, але психічна залишилася. Артур неспокійно спить вночі, боїться виходити на прогулянку без рідних. Коли по вулиці зустрічаємося з незнайомими мужчинами, відчуваю як син міцно стискає мою руку. В хлопчика з’явився комплекс, що його всі ображають. Потрібен буде час, щоб відновити душевну рівновагу дитини. Я написала заяву в райвідділ міліції, надіюся, що її не залишать без уваги і вживуть заходів, щоб інші діти (поряд з якими в потрібний момент може не виявитися батьків) не постраждали від руки і ноги дітоненависного громадянина. Це наша трагедія, що пияцтво стає нормою життя, що його не соромляться, ходячи по вулиці з пляшками пива чи й міцнішого напою, що боротьбу з цим явищем не ведуть ні на державному, ні на місцевому рівні. Тому й росте кількість злочинів скоєних громадянами в стані сп’яніння. Ніна Ситник
