Четверг, 15.11.2018, 05:30
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [74]
Наш опрос
любовь существует?
Всего ответов: 20
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
"Круглий Двір"
Главная » Статьи » Мои статьи

Думки з приводу

Прихід інвестора в Гребениківку, в один з благополучних і міцних сільгосппідприємств району СЗАТ ім. Шевченка, для нас, пенсіонерів, був повною несподіванкою, як, мабуть, і для працюючих в господарстві. Наскільки нам відомо, загальні збори не проводилися, бо нас, пенсіонерів-акціонерів, на них не запрошували і нашої думки не запитували.

Серед селян поселилася тривога. Що далі? Нині у товаристві скорочується поголів’я худоби. Це значить, що невдовзі скоротиться воно і в приватному секторі. Бо досі селяни купували в своєму СЗАТ ім. Шевченка молодняк великої рогатої худоби і свиней, господарство надавало допомогу власникам худоби в питанні штучного запліднення корів, придбання кормів для них — соломи, жому, силосу. Та хіба тільки це? Значною підтримкою для селян було переробне господарство, яке мало борошномельний, крупорушний, комбікормовий цехи, олійницю, а ще планували, на жаль, так і не встановили голландське обладнання для переробки молока. Нам видавали продукти на зарплату та дивіденди і як допомогу. В кого були важкі періоди— брали і хліб в рахунок зарплати (на список). Ми вже не говоримо про те, що господарство допомагало вирішувати побутові проблеми, виділяючи транспорт, техніку, допомогу при похованні.

Що чекає нас в майбутньому? Цього не знає ніхто. Бо ми вже не господарі на своїй землі. Справедливо кажуть, що найнявся, як продався. Нам виплачують по 30% за майно. Йде скорочення кадрів. І що тепер? Селянину, який одвічно звик трудитися на землі, йти нахлібником до держави в центр зайнятості населення чи їхати в світи на заробітки? Споконвіку до нас приїжджали заробітчани. Селяни з колективістів поступово перетворюються на сільський пролетаріат. Хіба це нормально? Якщо раніше правління вирішувало що з культур і скільки сіяти, то тепер це вирішуватиме інвестор в Києві чи Сумах. Наші поля засоять і заріпачать, а гречка подорожчає не в 10 разів, як тепер… В чиї руки перейде наша сільська “переробна промисловість”, яка будувалася на колективний кошт ще колишніми колгоспами? Багато ще запитань виникає у нас. Ми хотіли б одержати на них відповідь від своїх і районних керівників.

Пенсіонери села Гребениківка.



Источник: http://КД
Категория: Мои статьи | Добавил: sadovnychyi (05.05.2008)
Просмотров: 412 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2018