Ініціатором створення такого Клубу є екс-губернатор Павло Качур і музична громадськість району. До слова запрошують одного з ініціаторів — Ю.Бову, міського голову.

— Приємно в цьому старовинному залі вітати вас, —сказав Юрій Анато­лійович. — Разом з районною і обласною держадміні­страціями ми доклали максимум зусиль, щоб відновити цей будинок. Ще кілька років тому він стояв з вибитими шибками вікон, обсипаною штукатуркою. Здавалось, неможливим відновити пам’ятку 18 століття. Але ми це зробили. Потім виникла ідея створити  Клуб шанувальників творчості Чайковського для популяризації його творчості. Це буде ще одна сторінка в історії міста.

—       Чому ми любимо музику Петра Ілліча? Чому вона хвилює? —почала свій виступ з запитання Марина Колодяжна, голова правління громадської організації Клубу. — В ній живе душа. Світ музики Чайковського натхненний. Його музичні образи живі, вони несуть думки і хвилювання. Його мистецтво демократичне, адресоване всім. І в той час звернене до кожного окремо, глибоко ліричне. Це музика, що йде «від серця до серця».

Чимало пам’ятних сторінок біографії Чайковського пов’язано з Україною, адже його прадід Федір Чайка був козаком Миргородського полку.

У 1864 році студент Петербурзької консерваторії на запрошення приятеля Олексія Голіцина відвідав Тростянець. Тут протягом трьох місяців він жив серед мальовничої природи, спілкувався з слобожанами. «Є щасливо обдаровані натури… і щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ — музикант, це — українці», — згадував потім Чайковський. Саме на нашій землі був написаний композитором перший симфонічний твір — Увертюра до драми Островського «Гроза». Після цього, неодноразово буваючи в Україні, Петро Ілліч написав понад 30 творів.

Починаючи з 1967 року, був заснований районний фестиваль «Дні Чайковського у Тростянці». В цьому році він набув нового статусу, став обласним.

Членам Клубу були вручені сертифікати Почесного члена Клубу.

—       Рік тому, коли вперше приїхав у Тростянець, — згадує член Клубу Зіновій Гузар, заступник  голови облдержадміністрації, — побачив руїну, сірий зал цього будинку. Навіть у доброму сні не уявлялося, що за такий короткий час можна все це обновити, зробити таку красу, казку,  вкласти в неї  душу. Спасибі  спонсорам, всім добрим людям, які доклали руки до цієї роботи. Я переконаний, що це перший крок, що сьогодні фестиваль класичної музики — обласний, а через деякий час він набуде статусу міжнародного значення. Кращі симфонічні оркестри світу приїжджатимуть сюди, і наші внуки, правнуки теж доторкнуться високого мистецтва. Якщо в душі є щось високе, тоді людина гідна називатися нею.

—       Я вірю, що тут колись виступатимуть знамениті артисти музиканти, — з надією звернулась до присутніх Людмила Макарова, доцент кафедри музично-інструментального виконавства Сумського державного педагогічного університету. Ми з сестрою вважаємо за честь виступити сьогодні на фестивальній сцені. Чайковський залишив на Сумщині частинку своєї душі. Ваше місто і с.Низи під Сумами — це два осередки музичної культури. Повірте, сюди колись будуть їхати  люди звідусіль, щоб доторкнутися до творчості геніального композитора.

Сестри Макарови подарували Клубу авторське прекрасне видання «І слово в пісні відгукнеться» з нотним додатком.

—       Небагато таких композиторів, якими б гордилася вся планета, — продовжила Марина Ковальчук, член Клубу. — У Японії, наприклад, в кожному місті діють клуби шанувальників творчості П.Чайковського. Чому така популярна його музика? Бо в кожній ноті звучить те, чим живе душа людини. Ми виховуємо дітей в музичних школах на його музиці. Починаємо з п’єс «Дитячого альбому»,  потім — «Пори року», а вже старші учні переходять до гри музики глибинної, драматичної, прекрасних балетів, опер. З музикою Чайковського проходить все наше життя, вона — вічна. І наш Клуб зробить все для популяризації творчості Петра Ілліча.

Після презентації Клубу всі присутні переглянули експозиції художньої виставки «Мальовнича Тростянеччина», а члени Клубу пішли на перше організаційне засідання.

—       Головна мета нашого Клубу — це створення сприятливих умов для розвитку особистості та виховання її на музичній спадщині П.Чайковського, популяризація творів композитора, відродження відчуття прекрасного у людей, а також підтримка талановитої молоді, — після засідання Клубу розповіла його голова Марина Колодяжна.  — Плануємо проводити у стінах цього палацу мистецькі вечори класичної музики — тут прекрасна акустика. До музичної вітальні запросимо першими сестер Макарових, камерний оркестр старовинної музики «Ренесанс». Виступатимуть наші талановиті діти, дипломанти і учасники різних конкурсів. Такі вечори проходитимуть щомісяця.

Кульмінація свята розгорнулась у Круглому дворі гала-концертом, який повернув геніальну музику з давнини, наповнив двір божественними звуками.

Слухайте! Насолоджуйтесь вічно живою класичною музикою! — закликали ведучі Муза і Літописець.

Наше Сумське вище училище мистецтв і культури ім.. Д.Бортнянського добре відоме не тільки в області, а й далеко за її межами. Але нам поталанило повністю відкрити завісу, побачити  його багатогранну діяльність, почути, що вміють його вихованці. Високу виконавську майстерність показав симфо­нічний оркестр (кер.В.Серебряков), естрадно-симфонічний оркестр (кер. А. Кірноза), камерний оркестр (кер.Р.Хомініч), ансамбль скрипалів (кер. Т. Подячева),  академічний хор (кер. А.Гук), народний оркестр духових інструментів (кер. А.Кірноза).

Звідусіль приїхали до нас порадувати талантами. Це хоровий колектив музичної школи з сусідньої Охтирки, Анна Щербань з Шостки, Юлія Картава з Ромен, Анастасія Падалка і ансамбль скрипалів з Кролевця, Вікторія Остапко з Конотопу, камерний оркестр з Чернігівського музичного училища, народний камерний хор духовної музики з Глухова. Дует у складі Людмили і Валентини Макарових з Сум, творчий колектив з Полтавщини.

Яскравою квіткою свята став виступ фольклорного колективу з Сербії, танцями і музикою дуже схожі на гуцулів з Закарпаття. Недарма їх керівник, не знаючи української мови, намагався пояснити, що серби і українці споконвіку мають одне коріння. Колективу 12 років, об’їхав всю Європу, на Україні вперше і це був їх перший виступ на нашому фестивалі.

Тростянець теж представив свої таланти. Прекрасно співало тріо «Світанок»  у складі Лариси Бабич, Ольги Следзевської і Тетяни Кандалової. Майстерно грав ансамбль скрипалів «Елегія» (кер.І. Петренко), інструментальний ансамбль викладачів нашої музичної школи (кер.М.Назаренко).

В репертуарі виконавців звучали вальси з балету «Лебедине озеро», «Спляча красуня», симфонії, сонатини, романси, п’єси П. Чайковського, а також музика  композиторів А.Вівальді, А.Баррозо, М. Лисенка, Д.Бортнянського, С.Рахманінова, В.Моцарта, В.Брамса, А.Гершвіна, В.Мусоргського, В.Римського-Корсакова, В.Леграна, Б. Перголеззі.

Прозвучав останній  фестивальний твір. Ми душею доторкнулися до геніальної музичної спадщини — відомих композиторів за подаровані години душевної радості і на згадку про фестиваль всі колективи отримали дипломи і сувеніри, солодощі від спонсора «Крафт Фудз Україна».

Весь день  народ  гуляв по Алеї Закоханих, сквером біля палацу Голіцина,  де працював пленер юних художників училища, демонстрували свої роботи вихованці Палацу дітей та юнацтва. Понад 600 чоловік  з Сум, Чернігова, Харкова,  гості з Сербії, тростянчани відвідали  картинну  галерею, краєзнавчий музей, залишивши в книзі відгуків свої враження.

—       У великому захопленні від музею! (директор Сумського училища),

—       Восхищаемся той огромной работой по восстановлению дорогого места Сумщины (группа эксурсоводов из Сум),

—       Восхищаемся! Удивляемся! Благодарим  за прекрасный музей! (Сім’я Ильгових, Качмар),

—       Вражені експонатами музею. Приємно ходити в стінах, де колись був Чайковський (студенти з Сум).

Дійсно, тут є на що подивитись, є де походити. Напередодні фестивалю оновились дві зали — природи і історії Тростянеччини 17-19 століття, відкрито меморіальну експозицію, присвячену творчості П.Чайковського. У перспективі, відкрив секрет  М.С.Мельник, директор музею, до Всеукраїнського фестивалю «Боромля» відкриття ще дві зали., а всього в музеї буде 8 кімнат з історії нашого краю, району.

Прозвучали останні акорди фестивалю. Нехай він стане початком широкоформатного відродження класичної музики. І велика подяка всім учасникам фестивалю, всім, хто його організував.

І все ж свято лишилося з присмаком гіркоти і деяким соромом перед численними гостями. По-перше, на зустріч з шанованими гостями з різних міст, керівниками  з Києва, Сум, організаторами фестивалю не прийшли ні Е.Холодов, голова районної ради, ні С.Бабич, щойно призначений голова райдержадмі­ністрації (хоча  напередодні  мобілізували повну залу людей для його представлення), а відповідно —  і колективи усіх відділів РДА. Не організував глядачів і відділ освіти, для вчителів, школярів, випускників,  це був би найкращий повчальний захід, зустріч з прекрасним. Не потурбувались керівники району і про широку рекламу — багато  жителів, почувши схвальні відгуки про гала-концерт, дуже жалкували і нарікали на  не поінформованість. Можна було б привезти делегації  і з кожного села на мистецьке свято, як це раніше робили на фестиваль «Боромля» — тут  люди вкрай обділені культурними заходами (за весь рік один «Весняний заспів» і той вже не в кожному селі проходить).

Чому через  амбітність, бездуховність очільників району залишаються обділеними культурою всі жителі?

Незважаючи на це, свято мистецтва відбулось. Завдяки турботі міського голови його побачили сотні тисяч людей по всеукраїн­ському телеканалу ICTV. Треба зазначити, що воно відбулося завдяки зусиллям обласної адміністрації, міської ради, відділу культури РДА. Велику підготовчу роботу до фестивалю провели комунальні підприємства міської ради — працювали навіть у вихідні над впорядкуванням території і ремонту палацу, Круглого двору, а ще численні суботники на чолі з міським головою. І зробили неможливе. Щира вдячнісь всім комунальникам і тростянчанам за подановане свято. Ваша турбота обов’язково повернеться сторицею.

Надія Баранюк,

Фото Романа Садовничого