— Юріє Анатолійовичу, яка ситуація склалась на тростянецьких ринках?
— Мені особисто було неприємно читати інтерв’ю «Збережемо майно громади на благо всіх». І не через те, що вкотре мене звинувачують, а тому, що гірко спостерігати моральне падіння голови райради Едуарда Холодова. Посміхаючись з сторінок газети, він абсолютно не щирий у своїх висловлюваннях, приховує правду, подаючи себе таким собі лицарем на білому коні – захисником і уболівальником селян, дбайливим господарем усього району. Пригадую, як у 2006 році, напередодні виборів голови районної ради йшла гостра конкурентна боротьба між різними політичними партіями. Серед кандидатів були Степан Сотніков (блок Литвина), Валерій Гостєв та Микола Артюшенко(СПУ), Валентин Овчаренко (Відродження) та Едуард Холодов (БЮТ). Останній претендент був особливо амбітний у своїх цілях, програвши напередодні вибори міського голови.
У першому турі голосування районні депутати навіть і не думали підтримувати більшістю ні Сотнікова, ні Холодова. Три голоси не вистачило Валерію Гостєву, щоб стати очільником району. І ось тут почалося найцікавіше. Кандидати, які програли, «заваливши» і другий тур голосування, почали все спочатку, взявши перерву. Один активно почав використовувати адмінресурс, запрошуючи на розмову по черзі депутатів, інший (Е.Холодов) почав роздавати усілякі обіцянки, щоб саме за нього проголосували. На той час існувала коаліційна угода між БЮТ і Соціалістичною партією. На неодноразових зустрічах Холодов просив підтримати його кандидатуру, обіцяв боротися з корупцією, з колишнім режимом М.Березіна, навести лад на ринках тощо. Деякі з цих обіцянок були скріплені підписом Холодова.
Соціалісти не погналися за кріслом голови райради і віддали свої голоси за молодого і, як їм здавалось, перспективного керівника. І вибори були виграні. Рівно 24 голоси набрав Холодов, ставши головою райради. Та час швидко розставив все на свої місця. Відразу забулися усі обіцянки. Колишні соратники стали найзапеклішими ворогами, а вороги — друзями, і навіть заступниками по роботі. Уже став влаштовувати Е.Холодова керівник тростянецького ринку Євген Івахненко і вже гостинно відкриває двері свого кабінету перед Миколою Березіним. І не може голова райради практично урегулювати мирним шляхом з міським головою жодне питання протягом двох років. Спрацьовують амбіції? Що ж то за голова району, який буде іти на поступки місту, нехай і законні? Хіба цьому вчить Березін Холодова?
Питання повернення в міську власність тростянецьких ринків порушувалось кілька років тому. І це була не лише моя позиція. Депутати міської ради майже одноголосно висловилися на сесії щодо їх передачі міській громаді, оскільки досить часто чули від тростянчан про усі беззаконня, що кояться на ринку. Не могли ми спокійно спостерігати, як він не розвивається, а більшість тростянчан давно їздить у Охтирку, Суми, вивозячи кошти з району, годують чужих платників податку. Після перших же перевірок ринку стало зрозумілим і те, що не в повному обсязі зібрані кошти надходять у міську казну, як це передбачає Бюджетний кодекс, порушуються права підприємців, які торгують на ринку тощо. Саме тому і вирішили депутати поставити крапку. Та Едуард Холодов був іншої думки, його все влаштовувало. І він відверто ігнорує всі домовленості, закон України, яким передбачено, що в разі прийняття звернення відповідної ради, районна рада зобов’язана передати майно громаді, що розташоване на її території і задовольняти її потреби. У даному випадку мова йшла про котельні та міські ринки.
До, речі, чому не згадує Холодов, що будувати ринок по вул.Набережній почала саме міська рада а не районна, бо той «п’ятачок» на вул. Воровського біля ДАІ не вписувався ні в які межі. Не згадує він, як за часів керування М.Березіним, потрапив торговий денний майданчик по вул. Червоноармійській до спільної власності громад району з міської власності разом з тодішньою газетою «Наш Тростянець». Чому не розповість, хто будував цей майданчик? Але для цього посадовця така позиція «не прийнятна», як не прийнятним був і протест прокурора Тростянецького району і рішення Тростянецького районного суду від 23.05.2007 року про зобов’язання передати дані об’єкти в комунальну власність громади міста. Та і ці рішення не були для Холодова «мирним шляхом». Починаються апеляції, затягування часу. Тим часом місто продовжує недоотримувати чималі кошти від сплати ринкового збору, продовжуються порушення. Вже і контрольно-ревізійне управління знаходить фінансові порушення, що спричинили ненадходження коштів у міську казну на суму більше 10 тисяч гривень. Ринок же, за даними звітності, зменшує свої показники по податках у порівнянні з 2006 роком. Назвіть, будь-ласка, де є ще ринок, який би приносив збитки? А ми в цей час шукаємо кошти на ремонт покрівель, доріг, освітлення.
Як бачимо, у кожного з керівників різні інтереси. Одні піклуються за наповнення казни, інші — за задоволення амбіцій. Жителів села свідомо заводить Холодов у оману. Ми що — не будемо пускати їх торгувати чи скуповуватися на ринку міста, перевіряючи паспортну прописку? Де ви таке бачили? Який зиск сьогодні мають сільські ради від фінансово-господарської діяльності ринків, міських котелень? Чому не каже про це Холодов? Невже може претендувати на якусь «спільну» власність тростянецька міська рада, наприклад, Боромлянського торгового майданчика, будинку побуту чи інших об’єктів? Не можемо і ні в якому разі не будемо, бо там є господарі – сільські громади. А тут, навколо міських ринків, я допускаю лише приватні інтереси Едуарда Холодова. Думаю, усіма секретами вмілого керівництва районом з ним уже поділився Микола Березін, якого частенько можна тут побачити.
— Чому ж з’явилося нове рішення Тростянецького суду? Чи будете його оскаржувати?
— Приймаючи рішення по справі у травні минулого року, Тростянецький суд допустив одну помилку. Міська рада була заявлена прокуратурою не як співпозивач, а як третя особа. Тому Харківський апеляційний суд повернув справу в Тростянець, щоб помилку усунули. І ВСЕ. Справа потрапляє до іншого судді — О.Линник. І тут починається колізія. Гадаю, пам’ятають тростянчани, хто викупив котельню по вул.Горького, 22 за …16825,87 гривень!? Чоловік судді приватний підприємець О.М.Линник. Саме Е.Холодов зініціював її продаж на сесії райради, а О.М.Линник є головою депутатської комісії райради з комунальної власності району…. І ось після прийняття рішення в Харкові 3 жовтня 2007 року справа суддею О. Линник після повного і всебічного розгляду лише нещодавно розглянута. Рішення суду - справу треба розглядати, виявляється, не в Тростянецькому суді, а в господарському в м. Суми. Вам нічого це не нагадує? І вже Едуард Холодов красується з газети, як він вміло захищає майно усіх громад від нападок міської ради. Час йде. Переконаний, декому це на руку, тільки приватне і сільські ради тут абсолютно ні до чого. Наразі міськрадою подано апеляційну скаргу на дане рішення, як і скаргу на дії судді Тростянецького суду О.С. Линник.
— Свого часу за клопотанням міської ради місту були передані дошкільні заклади. Як вони функціонують?
— У 2005 році райрада дійсно передала нам дитсадки, з яких 5 діючих і одне приміщення недіючого – «Сонечко», що в цукрозаводському мікрорайоні. Крім того, нам передали Круглий Двір і Палац Голіцина. Дитсадки нормально утримуються, поступово проводимо ремонтні роботи. Також ремонтуємо і пам’ятки архітектури, на які райрада не звертала уваги. Щодо колишнього «Сонечка», я пам’ятаю цей садок коли його відвідували мої діти. Те, що зробила райрада після закриття садка, охороняючи будівлю силами господарчої групи райради, важко передати, це треба тільки бачити. Кудись зникли всі батареї, розукомплектована кухонне обладнання, санвузли, електропроводка, оздоблення. Ніби пройшли татаро-монголи, знищуючи все не своєму шляху. Лишилися лише стіни і дах. У такому стані ми його прийняли, замінили охорону і утримували за рахунок міста ще два роки. З колишньої напівзруйнованої поряд сторожки зробили сучасну котельню для опалення гуртожитку.
В минулому році до нас звернулася шоколадна фабрика «КФУ» з пропозицією продати їм цю будівлю за експертною ціною для будівництва на території сучасного виробничого чи складського комплексу. Депутати міської ради одноголосно проголосували за це рішення. Я гадаю, що місту потрібні нові робочі місця і завдання міської ради максимально у цьому процесі сприяти. Переконаний, що і селяни, які не мають роботи у своїх колишніх товариствах, зможуть тут отримати гідну платню за свою роботу. Наразі ми вивчаємо можливості залучення декількох потужних інвесторів у виробничій сфері в економіку як міста, так і розміщуючи виробничі площі у селах. Тут я ніколи не ділю, де місто, а де сільська рада. Використовую будь-яку можливість при спілкуванні, щоб привернути увагу потенційних інвесторів до можливостей Тростянця і сільських громад.
Головне – робочі місця, достаток у сім’ї, а на основі цього – відрахування до бюджетів, розвиток громад. Саме тому хочу порадити Едуарду Холодову не шукати ворогів, а бути в кожній громаді. У тому числі і міста, турбуватися не лише про об’єкти, що утримуються з державного бюджету, а і про міські заклади. Прийти хоча б один раз на сесію міської ради, щоб мати уявлення про існуючі проблеми і допомагати їх вирішувати. Бо не може бути сильного району з занедбаним райцентром.
Хто ж і як розвалив село треба запитувати і звинувачувати не мене, а краще запитати у свого заступника, Степана Пантелійовича Сотникова. Він має такий досвід роботи, що може багато вам розповісти. Може, нарешті, завдяки вашій турботі дочекаємося і покарання тих, хто пограбував район.
