— Вродило в цьому році, як кажуть, на селянську голову. Стільки зерна не було вже 25 років. В кращі роки збирали його 10 тисяч тонн, а цього року — 12,5 тисячі тонн. Врожай зернових склав з гектара 48,2 центнерів, а основної продовольчої культури озимої пшениці — 56,8 центнерів. Це ж яке багатство! Але все воно лежить мертвим капіталом на токах, у складах, навіть в гаражі. Коли зерна вирощували менше, ми, виробники, хоч що-небудь отримували від держави. Сьогодні при різкому зниженні попиту на зерно на зовнішніх ринках виробники змушені його віддавати за дуже низькими цінами. Держава, як посередник, а це суттєво впливає на ринкову вартість зерна, цьогоріч від своєї ролі пракично відмовилася. І ні уряд, ні профільне міністерство не намагаються нічого зробити. Якби Кабмін дав кошти на закупівлю зерна, ситуація була б іншою. У наших сусідів-росіян сільгоспвиробники одержують пільги, а нам хоч би не заважала держава. Хіба це нормально, що сьогодні ми при переповнених зерном коморах і худобою фермах переживаємо скруту через те, що в державі не організовано внутрішній ринок. Скажімо, ціна на тонну соняшника впала з майже 5 тисяч гривень в минулому році до 700 гривень в нинішньому, гречки з 2,7 тисячі гривень до 1,2 тисячі грн, на тисячу гривень зменшилася ціна вівса, а жито та просо і зовсім не має попиту і ціни.

Подібне і з тваринницькою продукцією. Ціна літра молока з 2,5 грн. в листопаді минулого року знизилась до 1,8 грн. в нинішньому. Переробники заборгували нам: цукровики — 300 тисяч гривень, Охтирський сирзавод — 600 тис. гривень. Дожилися до того, що селяни не мають кому реалізувати вирощених ВРХ і свиней, яких маємо високої кондиції відповідно 100 і 150 голів. Дійшло до абсурду— м’ясокомбінати ліквідовують цехи забою тварин, бо ж закордонне м’ясо поставляється обрізане, розфасоване і заморожене.

Своєю нищівною політикою уряд зупинив життєдіяльність вітчизняних сільгоспвиробників. Всі активи товариства припинилися, здійснюємо лише платежі у фонди, виплату зарплати і купуємо бензин для підтримки роботи тваринництва. В цій ситуації тугіше затягуємо паски. Торгівля зерном стоїть. Собівартість його знизити практично не можливо, адже техніка дешевшою не стає, на зарплаті теж зекономити неможливо, паливо подешевшало на мізер — коли всі затрати на виробництво понесені.

Незаперечна істина — хлібороби будуть з прибутками, якщо вирощуватимуть продовольчі сорти, які користуються попитом у нас і за кордоном. До всього, наш «Маяк» ще й насіннєве господарство. Ми дуже сподівалися на цьогорічний врожай, з яким пов’язували подальше обновлення технологій, придбання новітньої техніки, які розпочали в минулому та нинішньому роках. У всій Європі на ці цілі існує державна підтримка. Наш виробник не те, що підтримки, захисту від зовнішніх чинників не має. На моє переконання, нинішня криза в Україні надумана, вона результат хибної економічної і фінансової політики і, на жаль, від тієї допомоги, яку надав МВФ Україні, аграріям, яких найбільше ця криза торкається, не перепаде нічого.

Навіть якщо на колгоспний гаманець звідусіль ведеться напад, ми триматимемося до останнього. Ми ризикуємо, беручи кредити, але робимо це так, щоб вони обраховувалися. Адже треба сіяти, застосовувати новітні технології, техніку і за рахунок цього погашати кредити. Ми придбали високоенергетичні трактори «нью холанд» канадського виробництва та МТЗ 2120.

На сільгоспвиставці познайомилися з директором італійського заводу по виробництву сільгоспмашин Паларотті. Встановили прямі зв’язки з підприємством, придбали два агрегати для глибокого рихлення грунту і агрегат Діскавер. Коли б діяли через посередника, то переплатили б 100 і більше тисяч. Примітно, що при зношенні частини достатньо одного нашого дзвінка, щоб її без затримки доставили в господарство, при тому, що вітчизняні запчастини доводиться «вибивати» місяцями.

Прямі зв’язки встановили і з Сєвєродонецькими хіміками на поставки добрив. Це дало нам можливість великі площі, понад 1000 гектарів землі, обробити безвідвальним способом і добре удобрити. Глибокорозрихлювачі —ідеальна техніка для обробки поля під цукрові буряки. Рихлить грунт на глибину 50 сантиметрів, дозволяє зірвати плужну підошву, яка накопичувалася роками. До того ж вирівнює рельєф поля. Після такої підготовки ми одержали по 93 центнери зерна кукурудзи. Ми могли б при нинішній технології одержувати й високі врожаї буряків. На жаль, вирощувати їх економічно не вигідно, бо найближчий цукрозавод під Харковом чи Полтавою.

Як ніколи, навіть за радянських часів не мали такої можливості, удобрили поля, внісши на гектар по 500 кілограмів дефекату та 70 тонн гною.

Крім потужних двох тракторів, якими можна обробити всі площі, придбали ще одну сівалку «Хорш», тепер продуктивність двох посівних агрегатів становить 160 гектарів на добу.

За будь-яких економічних чи політичних потрясінь правління не змінювало виробничого курсу і ставлення до працюючих і не працюючих акціонерів. Як і в попередні роки, передовики виробництва одержать за підсумками року премію в тисячу гривень. Є в нас і так звана тринадцята зарплата. Матеріально підтримуємо пенсіонерів, діяльність дитсадочка, школи, лікарні, Будинку культури.

А головне те, що, продавши свої акції товариству, люди зробили його невразливим для різного роду рейдерів, місіонерів та ласих на чужий шматок. Торік своїм акціонерам правління виплатило 100 тисяч гривень дивідендів.

Обновлюватимемо не лише виробничі потужності і технології. Раніше в господарстві була добре налагоджена робота підсобного цеху— переробного. Будемо поновлювати роботу крупорушки, олійниці, двох комбікормових заводів, де вироблятимемо корми з мінеральними та вітамінними добавками.

Курс на розвиток господарства, турботу про добробут його акціонерів залишатиметься в нас незмінним.