—Одержаний небачений результат — 12,5 тисяча тонн зерна, по 48,2 цнт. з гектара, а основної продовольчої культури озимої пшениці — по 56,8 цнт., не позначилися на добробуті акціонерів товариства. Хоч їх зарплата торік суттєво підвищилася порівняно з попереднім майже на 300 гривень, але вона, на жаль, ще не така, якої заслуговують наші трудівники. І все через те, що прибутки, які ми одержали, залишилися на папері, а вся продукція— в коморах. Хіба це державний підхід і допомога вітчизняному виробнику?

Душить селянина нечуваний досі диспаритет цін на продукцію сільського виробника і промисловості для села. Ціна на нашу продукцію знижується, а тим часом на ринку вона зростає. Торік, скажімо, на зерно вона була 1200 грн., а в нинішньому — вдвічі менша, закупівельна ціна молока впала на 40 копійок. Натомість ціни на пальне (при спаді на світовому ринку) для вітчизняного сільгоспвиробника зросли, як і на запчастини вдвічі, на електроенергію і решту матеріалів. Як можна будувати економічну політику на рік, щось планувати, коли не знаємо куди і по якій ціні збути продукцію. Як треба не цінити і не поважати себе і державу, щоб робити такі заяви, які роблять трейдери,(щоб збити ціну), нібито наше зерно годиться лише на фураж… Маємо його високоякісне, а ячмінь пивоварний, класний овес. Всі культури і сорти вітчизняної селекції, не трансгенні.

Те ж стосується і тваринництва. Закупівельна ціна свинини падала до 7 гривень. Нам пощастило в кінці року здати кондиційних свиней ( вагою 125 кг.), і ще маємо немало на здачу. Перетримка їх на відгодівлі господарству влітає в хорошу копійку. Ганьба галузі, коли ми, виробники, продаємо продукцію не переробним підприємствам, щоб здешевити її для споживача, а перекупникам, які потім продають людям на базарі втричі дорожче.

Ми раділи врожаю, знаючи наперед, що великий врожай — це і численні проблеми, планували розширення виробництва, але не передбачали тупика, в який нас загнали. Вперше за всю історію існування нашого сільгосппідприємства, ми відправили частину наших трудівників на біржу праці, хоч і тимчасово, на три місяці. Була б інша ситуація, коли б працював ринок збуту сільгосппродукції.

Взимку господарство живе виключно за рахунок реалізації молока. На ці кошти готуємося і до весняних робіт.

— Порадували наші люди — сільські трудівники. Працюють, можна сказати, на ентузіазмі, від безвихідного становища. Я безмірно вдячний всім тим, хто вирощував врожай і доглядав худобу— кожен вклав свою частку праці, яка позначилася на результатах діяльності господарства. Правління оцінило вклад кожного. Ми збільшили на 1 мільйон фонд заробітної плати, ні копієчки не маємо заборгованості по ній. Ми зберегли всі соціальні пільги для акціонерів, грошові заохочення для виробників продукції.

Не дивлячись на всі труднощі, ми заклали хорошу основу нинішньому сільськогосподарському року: вивезли на поля понад 30 тисяч тонн органічних добрив, освоїли новітні технології вирощування культур і тварин, маємо повні сараї худоби. Словом, працюємо як треба, як завжди. Радує нинішня погода, сприятлива для хліборобів, і їх робочий настрій.

— Навіть при тому, що політична і економічна ситуація в Україні непередбачувана і не прогнозована, СЗАТ «Маяк» планує розвиток. Поки що відчуваємо себе, як на пороховій бочці, рахуємо кожну копійку, щоб не стати неплатоспроможними. Думаю, що тенденція до того, що легше закупити десь, ніж виростити у себе, мине. Сподіваємося і чекаємо, що ситуація в державі стабілізується і продукція вітчизняного сільгоспвиробника буде затребувана, а головне — нам потрібне, як повітря, держзамовлення. Тоді можна стабільно жити і розвиватися.

Якщо в державі нічого надзвичайного не трапиться, виживемо.