Усім батькам хочеться, щоб їх дитина була слухняною. Слухняність дитини приносить задоволення батькам. Із слухняною дитиною приємно знаходиться в громадських місцях – вона завжди робить те, що хочуть батьки.

Слухняність може проявитися в двох формах : покірливості і співробітництві. Підпорядкування своє своєї волі і бажань називається покірливістю. Уміння коректувати ( змінювати) свою волю і бажання називається співробітництвом.

Коректувати свої бажання не означає відступатися від них. Це означає узгодити свої бажання і почуття, підкорюючись волі батьків. Підпорядковувавши дитину, батьки ламають її волю. Зломивши волю коня, наїзник робить його покірним, але при цьому тварина в значній мірі втрачає свій вільний дух.

Слухняність у вигляді співробітництва допоможе дітям стати успішними в майбутньому. Вони навчаться і зможуть в потрібний момент від коректувати свої бажання, не відступившись при цьому від своєї головної мети, від виконання своєї мрії. Це і допоможе досягти успіху.

Якщо в дитині виховували покірливість, то, ставши дорослою, вона завжди тільки її проявляє. Такі люди люблять працювати на посадах підлеглих і у них навіть немає бажання досягти більшого успіху в своїй роботі. Достатньо того, що є заробітна плата. Про отримання задоволення від виконуваної роботи і говорити нічого.

Кожному батьку і матері хочеться, щоб їх дитина стала успішною людиною.

Як же схилити дитину до співробітництва?

Багато батьків помітили дуже цікаву закономірність. Діти найчастіше не слухаються батьків у ті моменти, коли батьки дуже втомилися, або поспішають кудись, або дуже стривожені, стурбовані чимось, або засмучені і тому подібне, тобто, коли в серці дорослого немає любові, миру і гармонії. У ті моменти, коли батьки в своєму серці відчувають спокій, мир, любов, думають хороше про свою дитину, дитина найчастіше слухається батьків з першого разу. Коли батьки роздратовані, розгнівані, стривожені, діти теж не спокійні. У найнеочікуваніші моменти вони проявляють гнів і роздратування. Діти відображають почуття і взаємовідносини батьків, як дзеркало. Навіть якщо батьки зовні спокійні, пригнічують роздратування і гнів у середині себе, діти відчувають це і виражають такі ж почуття відкрито або закрито (поганий настрій, зробити який-небудь поганий вчинок).

Тому, якщо дитина поводиться невідповідним чином, не слухається, батькам необхідно звернути увагу на свої почуття і взаємовідносини.