Їх кабінети в сільській раді поряд: сільського голови і дільничного інспектора міліції. Обидва добре знані і шановані в селі. І коли голова говорить котромусь: пришлю до тебе дільничного— мається на увазі депутата сільради Миколу Івановича Курила. Про його службу державі і народу наша розмова з сільським головою Буймера
Зная стиль и методы работы наших районных газет, я довольно долгое время старался не высказывать свои мысли на их страницах. Но последние события и их трактовка в газете «Новини Тростянеччини» заставили меня попытаться дать свои пояснения происходящему.
Новорічну ніч ми всі з родиною, сусідами, друзями, просто знайомими зустрічали за святковим столом, лунали здравиці, щирі побажання з келихом шампанського в руках. Музики було багато, веселощів ще більше і яскравих феєрверків… Але цю ніч необхідні служби працювали в буденному ритмі.
Такого темпу газифікації міста важко пригадати в останні роки. Судіть самі, буквально за листопад-грудень підключилися до газопроводів жителі вулиць Чехова, Лермонтова, Спортивної, пров. Радомлянського, вул. Радомлянської.
У вівторок відбулась чергова сесія міської ради, на якій було розглянуто заяву депутата В.Баранюка, директора ЗАТ «Тростянецький Сільбудсервіс» про передачу центрального цвинтаря його підприємству в оперативне управління (не в оренду і не приватизація), щоб навести за кошти підприємства порядок: цвинтар дуже забур’янений, обріс численними смітниками, огорожа потребує ремонту.
Ця благодійність далеко не перша в роботі приватного підприємця. І напрошується припущення, якби кожен депутат чи політична партія не тільки обіцянками перед виборами, а конкретними ділами допомагали людям, місту — чимало проблем відпало б.
Скільки жила мама, стільки з вдячністю згадувала сестру та родича, дядька Тишка, які допомагали в скрутну годину. Для всіх померлих він збивав гробики і, бачачи, як матері вже не сила стягти ті ящики на гору, як казали тоді, до Кардашевського (на цвинтар), допомагав їх одвозити й хоронити по-християнськи.
