Такого брехливого як в. о. редактора Павло Зленко газети «Новини Тростянеччини», мабуть, немає по всій Україні. Його не цікавить, кого обливати брудом, головне — вислужитися перед тими, хто дає команду “ату”, бо посада, яку він займає не законно, дорожча за совість. Відносно посади: призначення редактором повинно затверджуватися рішенням депутатів на сесії районної ради. Двічі голова райради Е. Холодов виносив це питання на розгляд сесії, але жодного разу не одержав згоди депутатів на затвердження П. Зленка на посаду редактора газети “Новини Тростянеччини”. Тому і вислужується, одержуючи зарплату 2,5 тисяча гривень. Така плата — за брехню і фальсифікації.
Далеко ходити не треба, варто лише згадати президентські вибори 2004 року, коли пан Зленко писав, що дружина кандидата в Президенти американська шпигунка. Проводив агітацію за Віктора Януковича по всіх організаціях, виставляючи нинішнього Президента не в дуже хорошому світлі. І зовсім інше “заспівав” після перемоги на виборах Віктора Ющенка. Дволикість — життєва і редакторська позиція П. Зленка.
Коли голова районної ради Е.Холодов побив депутата райради С.Федченка (до речі, голос С. Федченка був вирішальним при обранні Холодова на цю посаду), то пан Зленко знову спотворив факти, написавши відверту брехню, вигороджуючи свого засновника. Вкотре, щоб вислужитися.
Щодо «Хлібозаводу «Залізничник», де, до речі, працює економістом дружина Зленка. Економічне і фінансове становище на підприємстві, коли я очолив його, було жахливим. І це добре відомо економісту. І знову підтвердив своє покликання П. Зленко — писати брехню. Та й «хазяї» дають вказівки. Збитки по «Хлібозаводу» Залізничник» складали на час мого приходу 930 тис. грн. Заборгованість по заробітній платі складала три місяці. Підприємство знаходилось на межі зупинки, бо не мало за що купити борошна. За короткий період моєї роботи збитки зменшились на 600 тис. грн., заборгованість по зарплаті була виплачена і головне, кримінальна справа до мене по факту пожежі після розслідування не порушувалась.
Звичайно, це не подобалося голові РДА Ю.Ромашову, якого нарешті звільнено з посади Указом Президента, та голові райради Е. Холодову, бо той занепад хлібозаводу та поступове доведення його до банкрутства їх влаштовувало більше, і зовсім не турбувало, куди підуть і за що житимуть люди, які працюють на цьому підприємстві.
Треба працювати, але чи вміють це робити районні керівники, які за останні три роки довели наш район ще до більшого зубожіння. Зате звітують райдужно і людям дивляться у вічі зухвало. І ніяка совість їх не мучить, так само, як і вищезгаданого редактора газети «НТ» П. Зленка. Взагалі, чим похвалитися їм перед людьми? Хіба що своїм минулим. Ефективність роботи менеджера у минулому Е. Холодова добре відчула на собі сім’я покійного М.Сизоненка. Найзаможніша людина району завдяки нинішньому керівнику району повністю розорилась і дружині довелось їхати на заробітки до Італії. А Холодов тим часом придбав будинок і розкішне авто?!
Тому не треба ображати людей, які і в цих складних умовах працюють і хочуть добиватися результатів. Треба запитати у себе, що я зробив доброго для громади, для свого міста, району, щоб люди могли згадати теплим словом. А вони вже давно навчились відрізняти добрі діла від поганих.
Віталій Поляковський,
перший секретар Тростянецького РК СПУ, депутат міської ради
