Чергове засідання колегії нічим не відрізнялося від багатьох попередніх. Порядок денний — про хід виконання програми соціально-економічного розвитку району за 9 місяців передбачав звіт керівників відділів райдержадміністрації.
Слухали звіт і складалося враження, що Тростянецький район — це острів благополуччя і стабільного розвитку і ніякі економічні кризи йому не страшні. Характеризуючи виробничу сферу району, доповідач Любов Золочевська, в.о. начальника управління економіки РДА, відзначала ріст і виконання районних програм. Цифри вражали: в районі 1241 суб’єкт малого підприємництва, 68 підприємств. Все працює на економіку і ніякого натяку на те, що в районі існують глибокі проблеми саме у виробничій сфері. Але коли член колегії голова правління ЗАТ “Маяк” В. Мельник запитав, чому замовчується питання закриття двох великих заводів у районі (цукрового і насіннєвого), головуючий на засіданні С. Бабич не в дуже ввічливій формі відрубав: “Так що вам не так? Це ж таке, кому що випало”. Після такої відповіді на наступні звернення голови РДА до присутніх після звітів посадовців “в кого є запитання”, бажаючих їх ставити вже не було до кінця засідання.
Один за другим звітували посадовці. Начальник фінансового управління РДА Н. Зикова охарактеризувала фінансовий стан, як обнадійливий. Надходження від податків порівняно з минулим роком збільшено у всіх галузях на 3,6 мільйона гривень. Наголосила, що є й резерви. Це в основному стосувалося сільських рад, які в надії на державне фінансування і дотації не забезпечили надходжень до бюджету. “Проте навіть дотація з державного бюджету (депутати облради вже проголосували за виділення її Тростянецькому району) не покриє дірки в бюджеті,— сказала Ніна Миколаївна.— А ось кошти на фінансування апарату треба знаходити у себе”.
Гладко відзвітували начальник управління освіти І. Касьміна, головний лікар ЦРЛ А. Плахтиря, начальник управління праці та соціального захисту населення М. Мартиненко, начальник управління агропромислового комплексу С. Дрига. Останній констатував спад виробництва тваринницької продукції в районі, зменшення поголів’я тварин, звинувативши в цьому інвесторів, на запитання ж, чому досі не розрахувалися з власниками паїв, нічого конкретного відповісти не зміг.
В залі пожвавилося, коли виступали голова Білківської сільради І. Яценко, який конкретно розповів про головні проблеми і шляхи їх вирішення апаратом ради і громади. Людмила Кожушко, працівник районного центру зайнятості населення, інформувала присутніх голів сільрад про укладення сільрадами угод на громадські роботи, що є дуже вигідним для сільських громад.
Найкоротшим, але найрезонанснішим був виступ начальника відділу регіонального розвитку, містобудування, архітектури та житлово- комунального господарства РДА М. Олефіренка, який повідомив, що всі об’єкти районного ЖКГ задіяні в опалювальному сезоні і що великих проблем в опаленні немає, крім гуртожитку насіннєвого заводу, питання по якому вирішує міськрада. Чому ж адміністрація стоїть осторонь виниклої проблеми на державному підприємстві? Невже її не турбує доля людей, які мерзнуть у гуртожитку насіннєвого заводу?
— Якщо проблем немає, то чому досі державні установи не опалюються?— поцікавилася начальник фінуправління Н. Зикова.
Звідси і починається основна інтрига питання. Пів року тому, на початку червня, на колегії М. Олефіренко виступав з цього ж питання (підготовки до опалювального сезону), головну увагу тоді зосередивши на закритті котельні по вул. Комарова, а 85 об’єктів, закріплених за нею, пропонував перевести на автономне опалювання. Тоді теж колізія розгорнулася навколо бюджетних організацій в центрі міста, яким була дана установка заступником голови РДА А. Шутяєвим і М. Олефіренком перейти на альтернативне і дешевше опалення —електричне.Голова міськради Ю. Бова тоді виступив на захист бюджетників з пропозицією не закривати котельню, а негайно почати її підготовку до нового сезону. Районні керівники слухати його не схотіли. В результаті маємо те, що маємо. Установи , в тому числі і загальноосвітня школа №5, до листопада не опалювалися, а бюджетники в кабінетах мерзнуть і досі. Винним, як завжди, районна влада намагається зробити міського голову, бо, бачте, той почав інспектувати подані ними норми втрат тепла і знайшов невідповідність їх на цілих 5%, що могло обернутися платникам збитками в тисячі гривень. Саме з цього тривожного питання і намагався виступити міський голова, вийшовши на трибуну. Після жвавого обговорення дати чи не дати слово, члени президії РДА все ж таки дали Юрію Анатолійовичу аж п’ять хвилин. І тут же почали його перебивати то С. Бабич, то А.Шутяєв, і знову «полетіли» звинувачення на міського голову. Міський голова намагався дати пояснення, але йому, як і півроку тому, не дали цього зробити. Вражають адміністративне і політичне безкультур’я, відсутність толерантності в стосунках з посадовими особами голови РДА С. Бабича, який грубо обривав виступаючого, ставив ультиматуми: “Слухайте сюда! Надоїло слухати», «або ви нам розповідаєте про ситуацію в гуртожитку насіннєвого заводу, або далі розмови немає” — ось така манера спілкування.
Чомусь районна адміністрація, яка є державною установою, як і Академія аграрних наук у Києві, яка володіє цим гуртожитком, не переймається долею сімей, які після банкрутства заводу залишилися проживати в неопалювальному приміщенні. І хоч переговорний процес із столичними чиновниками не тільки компетенція органів самоврядування, міський голова просив керівників усіх гілок влади спрямувати свої зусилля в одне русло — турботу про цих людей. Адже в гуртожитку проживає кілька сімей з немовлятами. Врешті –решт С. Бабич змінив злість на милість: «Беріть наявні у вас папери і підходьте до мене в кабінет, будемо розбиратися”, — поблажливо сказав меру міста. Ось так «по-царськи», мовляв, хочу караю, хочу милую, завершилась ця колегія. На запитання міського голови, що з тарифами, чому доведеться ще місяць мерзнути багатьом бюджетникам, чому РДА та райвідділ міліції не бажають розбиратися з проблемою штучно створеною на колишньому насіннєвому заводі — відповіді так і не знайшлося ні в кого.
Висновок. Замість реального аналізу сильних та слабих сторін ситуації в роботі нас знову намагаються заспокоїти, переконуючи, що все під контролем. Проблеми, які були, так і залишаються, і вирішувати їх доведеться, як завжди, зовсім іншим людям. Ця ситуація дуже схожа на 2003-2004 роки — методи управління все ті ж.
